Відділ алелопатії

Алелопатія – відносно молодий напрямок в біологічній науці, який сформувався на стику фізіології рослин і геоботаніки. Він поєднує комплекс проблем по вивченню взаємовідносин організмів в екосистемах з експериментальною фізіологією рослин. Співіснуючи разом, частина рослин позитивно впливають одне на одного, а інші чомусь не уживаються зі своїми сусідами. Одні добре почувають себе і гарно розвиваються на місці одних рослин-попередників, а на місці інших пригнічуються, а іноді навіть гинуть. Виявилось, що сумісність або несумісність рослин обумовлюється дією певних хімічних речовин, що накопичуються в ґрунті (їх називають колінами, алелопатично активними сполуками або алелохімікатами). Присутність цих речовин в ґрунті є суттєвим екологічним фактором формування рослинного покрову.

Розкриття фізіолого-біохімічних механізмів взаємодії рослин у різних типах рослинних угрупувань дало можливість пояснити причини ґрунтовтоми в сільському господарстві.

Сучасні дослідження у відділі зосередженні на вивченні алелопатичних властивостей як цінних інтродукованих рослин: різних видів цибулі, рододендронів, бузків, чорнобривців, ароматичних рослин – шавлії і м’яти, а також злісних бур’янів – осоту та пирію.

В відділі підготовлено понад 50 кандидатів наук і 5 докторів наук, які продовжують справу академіка А. М. Гродзінського.

Про світове визнання досягнень української алелопатичної школи свідчить заснування Міжнародним алелопатичним товариством, яке об’єднує фахівців майже 50 країн, премії імені А. М. Гродзінського за кращі опубліковані роботи в цій галузі.