By the pages of history


В.І.Липський

Академічний ботанічний сад має досить драматичну передісторію. Ідея його створення зародилася восени 1918 року,коли була створена Національна академія наук. Серед її установ значився і Ботанічний сад. Його наукові основи були розроблені працями всесвітньо відомого флориста, мандрівника і знавця ботанічних садів світу, одного з перших Президентів Академії наук України – Володимира Іполитовича ЛИПСЬКОГО (1863-1937). Саме він обґрунтував ідею такого ботанічного саду, накреслив його структуру і напрямки діяльності, розробив детальний план будівництва. В той час планували створити Ботанічний сад на основі Голосіївського лісу і директором його був обраний В.І.ЛИПСЬКИЙ. З відомих причин цей план не був реалізований, в 1928 році академік ЛИПСЬКИЙ переїхав до Одеси, де до кінця життя очолював Ботанічний сад Одеського університету. Але його ім'я як вченого, який стояв біля витоків академічного ботанічного саду в Києві назавжди залишатиметься в пам’яті ботаніків.


В.Е.Шмідт

Після від’їзду В.І.ЛИПСЬКОГО до Одеси питання про будівництво нового ботанічного саду неодноразово піднімав не менш відомий ботанік академік Олександр Васильович ФОМІН (1869-1935) і з перенесенням столиці України з Харкова до Києва уряд восени 1935 року затвердив рішення Київради про будівництво ботанічного саду і відведення ділянки землі для цих цілей площею в 117 га на Звіринці.
Будівництво ботанічного саду розпочалося восени 1935 року. Невдовзі був затверджений план будівництва, який передбачав створення колекції дерев та чагарників (дендрарію), ботаніко-географічних ділянок, системи трав’янистих рослин, ділянок культурної флори та ділянок акліматизації нових корисних рослин з перспективою впровадження в різні галузі господарства.
В перші роки будівництва ботанічного саду на Звіринці його науковим консультантом був призначений В.І.ЛИПСЬКИЙ, а після його смерті наукове керівництво було доручено професору Київського лісотехнічного інституту Вальтеру Едуардовичу ШМІДТУ (1880-1958), який обіймав посаду директора Ботанічного саду по сумісництву.


М.М.Гришко

Після обрання директором Інституту ботаніки академіка М.М.ГРИШКА директором Ботанічного саду було призначено Якова Климовича ГОЦИКА (1921-1954), який мав досвід організаційної роботи. Саме він в доповідній записці на ім’я директора Інституту ботаніки та Президії Академії наук вперше поставив питання про надання Ботанічному саду статусу самостійної установи.
Здійснення проекту натикалося на значні труднощі не тільки із-за неповного фінансування, але й з труднощами відселення з 2/3 території приватних осіб та кількох організацій, які розташовувались на території майбутнього ботанічного саду. Та не дивлячись на це до початку Великої Вітчизняної війни було зібрано близько 1050 видів рослин під відкритим небом і майже 1000 таксонів оранжерейних рослин. Було збудовано окремий корпус для наукових лабораторій академіків Б.М.ЛЮБИМЕНКА, М.Г.ХОЛОДНОГО та А.О.САПЕГІНА (нині в цьому приміщенні працює відділ нових культур).


Військовополонені на
роботаx

Під час тимчасової окупації Києва військами фашистської Німеччини більшість колекцій було втрачено, не дивлячись на героїчні намагання невеличкої групи робітників, в основному жінок і в.о. директора Ботанічного саду – Олексія Михайловича БУРАЧИНСЬКОГО, який залишився на цій посаді до березня 1944 року.
З новою силою будівництво Ботанічного саду розгорнулося ще під час війни, після визволення Києва. З березня 1944 року на Звіринці знову закипіла робота і будівництво Саду, який у липні того ж року отримав статус самостійної установи Академії наук, очолив його видатний український вчений-ботанік і селекціонер, академік Микола Миколайович ГРИШКО (1901-1964). Під його керівництвом була розроблена наукова частина генерального плану будівництва Ботанічного саду згідно з постановою Раднаркому України “Про відновлення будівництва і наукової діяльності Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР в м. Києві”. Архітектурно-планувальну частину повоєнного проекту виконав академік архітектури О.В.ВЛАСОВ, на той час головний архітектор Києва.


Єдина теплиця Ботсаду
в повоєнний час

На першому повоєнному етапі будівництва Ботанічного саду була зосереджена увага на організації експедицій і наукових відряджень для накопичення і формування колекцій рослин. Велись пошуки найбільш цінних і необхідних видів і форм рослин з різних куточків світу, їх розмноження, формування експозицій. Зібрані колекції слугували базою формування напрямків наукових досліджень, основою яких на той час була мобілізація рослинних ресурсів на користь суспільству – створення і впровадження нових видів, форм і сортів рослин в різні галузі господарства.


Mісце майбутнього
розарію

Заслуги першого директора повоєнного часу академіка М.М.ГРИШКА і невеликого колективу ботсадівців, в основному з числа вчорашніх фронтовиків, неоціненні, адже саме їх зусилля дали змогу створити унікальний за розмірами і складом ботанічний сад, вдало розмістити колекції і експозиції рослин і поєднати дослідницькі цілі з цілями освіти, виховання та відпочинку. Послідовники оцінили їх подвиг – подвиг справжньої самопожертви.


29 травня 1964

В період з 1958 до 1965 року колектив Ботанічного саду очолював доктор біологічних наук, член-кореспондент Академії наук України Євген Миколайович КОНДРАТЮК (1914-1998). На цьому етапі більше уваги було приділено благоустрою і підготовці Ботанічного саду для масових відвідувань. Це сталося 29 травня 1964 року і з того часу Ботанічний сад гостинно приймає щорічно більше третини населення Києва. Число відвідувачів в останні роки перевершило 1 млн. на рік. Колекції і експозиції Ботанічного саду стали аудиторіями під відкритим небом для десятків тисяч учнів шкіл і професійно-технічних училищ, студентів всіх рівнів середніх учбових закладів і вузів, особливо біологічних, лісотехнічних, сільськогосподарських, медичних, фармацевтичних та інших напрямків. Вдалою формою проведення занять став “Урок ботаніки в Ботаніці”, який стали практикувати з кінця 80-х років для учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів.


А.М.Гродзінський

В 1965 році Ботанічний сад очолив Андрій Михайлович ГРОДЗІНСЬКИЙ (1926-1988). З його ім’ям пов’язаний якісно новий етап в розвитку Ботанічного саду, який проявився в поглибленні і розширенні фундаментальних наукових досліджень. Саме на цьому етапі Ботанічний сад офіційно отримав у 1967 році статус науково-дослідного інституту і сформувались нові напрямки в його діяльності. Особисто академік ГРОДЗІНСЬКИЙ розпочав фундаментальні дослідження питань хімічної взаємодії рослин, або алелопатії, які досить швидко були оцінені і отримали міжнародне визнання. Вони зміцнили авторитет академічного ботанічного саду в Києві як наукової установи міжнародного рівня.


Т.М.Черевченко

З кінця 1988 року справу академіка А.М.ГРОДЗІНСЬКОГО продовжила його учениця і послідовниця доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України Тетяна Михайлівна ЧЕРЕВЧЕНКО. Нині Т.М. Черевченко є почесним директором Національного Ботанічного саду імені М.М.Гришка.


Н.В.Заіменко

З 2005 року директором Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка є доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, член Міжнародного товариства дослідників космосу (COSPAR), заслужений винахідник СРСР, автор понад 150 наукових публікацій, 10 патентів та 17 авторських свідоцтв Наталія Василівна ЗАІМЕНКО.

Чи Вам відомо що?

До складу НБС ім. М.М.Гришка, як науковий підрозділ, входить Центр колективного користування приладами «ВЕРХ». Центр надає науковцям можливості проводити дослідження на сучасному рівні, а саме методом високоефективної рідинної хроматографії.

Цікаво? Йдемо далі!