Вторник
20.06.2006
АСТИЛЬБА. Історія, види, умови вирощування
В сучасному декоративному садівництві велика увага приділяється вирощуванню багаторічних квітниково-декоративних культур. Серед величезної кількості багаторічників, що зараз культивуються, існує лише невелика кількість рослин здатних переносити затінення. Важко знайти більш витончений і вишуканий тіньовитривалий багаторічник, ніж астильба з родини Ломикаменевих. Останнім часом ця рослина в Україні була дещо забута не тільки квітникарями-аматорами, але й професіоналами, хоча в Західній Європі ця культура дуже популярна серед квітникарів.
Що ж це за рослина - астильба? Більш ніж сто років тому шотландський ботанік і мандрівник лорд Гамільтон, описуючи новий рід рослин, відзначив, що листя та суцвіття у них не мали блиску, звідки і назва рослини - Astilbe («а»-без, «stilbe»- блиск). Рід Астильба (Astilbe Buch. - Ham. ex D. Don) належить до родини ломикаменевих (Saxifragaceae A.L. de Jussie). Родина нараховує близько 600 видів, що поширені переважно в помірних областях Північної півкулі з небагатьма видами в помірних областях Південної півкулі та горах тропіків. Рід Астильба нараховує біля 40 видів, що зростають у районах з вологим кліматом - Східна Азія і Південний Схід США. На території колишнього СРСР зустрічається А. китайська (A. chinensis (Maxim.) Franch. et Sav.), ареал якої приурочений до південної частини Хабаровського і Приморського країв Росії і різновид Астильби Тунберга (A. thunbergii Miq. var. congesta Boiss.) на Курильських островах (Росія). В даний час в основному культивуються сорти астильби, тому що вони відрізняються більшою декоративністю і менше вибагливі до умов вирощування ніж види. Всього в світовому сортименті астильби на сьогодні налічується близько 350 сортів.
На відміну від інших багаторічників астильба введена в культуру відносно недавно. Одним з перших селекцією астильби в 90-х роках XIX сторіччя почав займатися Е. Лемуан у Франції, але найбільших успіхів у створенні сортів досяг німецький селекціонер Георг Арендс, що вів селекційну роботу більш ніж півсторіччя (1900-1954 роки). Створені ним сорти отримали широке поширення по всій Європі і до сьогоднішнього дня займають провідні місця в асортименті астильби.
Основи класифікації сортів астильби закладені Георгом Арендсом. Саме він запропонував об’єднувати сорти за їхнім походженням від того чи іншого виду чи групи видів. Зокрема, у 1908 р. всі сорти отримані від складного схрещування з обов’язковою участю А. davidii були об’єднані Арендсом в групу A. ' arendsii Arends.
Найбільша кількість сортів входять у групи: Астильба Арендса (Astilbe x arendsii), А. гібридна (A. x hybrida), А. японська гібридна (A. (Japonica Hybrida)) і А. Лемуана (A. x lemoinei).
Лідерами серед країн, які культивують астильбу, є США та Канада. У Західній Європі астильбу широко вирощують в Голландії, Німеччині та Великій Британії.
Найбільша колекція астильби в світі є в Уельсі – Національна колекція Henry Noblett. У її складі налічувалось 175 таксонів (14 видів, 8 різновидів та 153 сорти).
Серед країн колишнього СРСР найбільші колекційні фонди астильби зібрані в країнах Балтії (Саласпілс – близько 100 сортів та видів).
В Україні найбільша колекція астильби зібрана в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка, вона налічує 93 таксони (86 сортів та 7 видів). Також, до недавно велика колекція – біля 40 сортів, знаходилась в ботанічному саду ім. О.В. Фоміна Київського Національного університету імені Тараса Шевченка
Цвітіння астильби в умовах України в залежності від сорту наступає наприкінці травня - початку червня і продовжується до кінця вересня. Більшість сортів квітують 15-20 днів. Разом з тим існують сорти цвітіння яких триває 50-60 днів. Під час цвітіння астильба досягає найбільшої декоративності.
Основний відтінок в кольорі суцвіття астильби створюється забарвленням центральної осі, квітконіжки, чашолистиків (з зовнішньої та внутрішньої сторони), пелюсток, тичинкових ниток, пиляків, маточки, при цьому кожен з